Районна газета

ОБЕРЕЖНО – ДИЗЕНТЕРІЯ! (ПАМ’ЯТКА ДЛЯ НАСЕЛЕННЯ)

Дизентерія - одна з найпоширеніших і небезпечних інфекційних хвороб, що реєструється у багатьох країнах світу

Збудник дизентерії досить стійкий у зовнішньому середовищі та одночасно дуже чутливий до високої температури і дії прямих сонячних променів. На нього згубно діють хімічні засоби дезінфекції.

Дизентерія суворий антропоноз, тобто цією інфекцією хворіють тільки люди. Механізм передачі збудника фекально-оральний, реалізується він трьома шляхами: харчовим, водним і значно рідше побутовим.

 

Це означає, що в харчові продукти, у воду чи на предмети вжитку повинні потрапити виділення хворого (фекалії), що містять дизентерійну паличку. На даний час найпоширенішим є харчовий шлях передачі інфекції. Найбільш небезпечним фактором інфікування є молочнокислі продукти, зокрема сметана, в якій збудник не тільки тривалий час зберігається, але й розмножується.

Інкубаційний період – це проміжок часу від моменту зараження людини до появи перших ознак хвороби, становить 2-7 доби. Це залежить від стану секреторної функції шлунку, віку людини, супутніх хвороб, дози збудника, що потрапив у шлунково-кишковий тракт людини, тощо. Клінічні форми перебігу захворювання – від легкої до дуже тяжких. На початку хворі відзначають легкий озноб, відчуття загального дискомфорту, слабкість, порушення сну, бурчання в животі. Одночасно з болем в животі з’являється спастичний біль у задньому проході, що супроводжується позивами до дефекації. Їх частота та інтенсивність зростає, досягаючи максимуму в період розпалу хвороби. Випорожнення втрачають каловий характер, виділяються лише згустки, що являють собою суміш слизу і крові. Позиви досягають 20-25 разів на добу. Описані випадки, коли кількість позивів доходила до 40 разів, виснажуючи хворого. За 2-4 доби хвороби загострюється інтоксикація: виражене нездужання, зниження апетиту, головний біль, запаморочення. Живіт болючий, шкіра хворого стає блідою, сухою, нерідко холодною, не дивлячись на підвищення температури тіла. Язик вкривається сіро-бурим нашаруванням.

Найбільш вразливі при захворюванні на дизентерію немовлята і діти раннього шкільного віку. Профілактика захворювань серед них повинна бути спрямована на безумовне дотримання гігієнічних вимог батьками і прищеплення цих навичок дітям. Проте на дизентерію часто хворіють і дорослі.

Найбільшого зростання гострі кишкові інфекції, в тому числі і дизентерія, набувають влітку, тобто, в період сезонного підйому захворюваності, коли до епідеміологічного процесу залучаються сезонні

фактори інфікування. Це, зокрема, харчові продукти, в першу чергу ягоди, фрукти та овочі.

В літній період, як фактор інфікування, становлять загрозу не свіжі молочнокислі продукти, що виготовляються на переробних підприємствах, де грубо порушуються технологічні норми та правила санітарії. Кожного року, особливо влітку, на території нашої області може статися черговий епідпідйом захворюваності гострими кишковими інфекціями і, зокрема, дизентерією. Останнім часом це трапляється через кожні 3-4 роки. Це закономірне явище, характерне для кишкових інфекцій, на яке сучасна медична наука і практика впливати не можуть. Але це не означає, що медицина безсила проти цих захворювань. Ми володіємо ефективними профілактичними і протиепідемічними засобами, які пригнічують епідеміологічний процес і не дають змоги цим хворобам швидко поширюватися та обумовлювати виникнення епідспалахів. Саме тому місцевим виконавчим органам влади, працівникам медичної служби, зацікавленим немедичним організаціям і відомствам, усій громадськості потрібно зробити все можливе, щоб не допустити епідускладнень з кишкових інфекцій в дитячих оздоровчих колективах і лікувальних закладах, в системі громадського харчування. Крім того, вкрай важливо запобігти залучення до епідпроцесу об’єктів високого епідемічного ризику, насамперед молокопереробних заводів, дитячих молочних кухонь, кондитерських підприємств тощо.

Дизентерія, як і інші кишкові інфекції, – це насамперед санітарно-гігієнічна проблема, а не виключно медична. Медичній службі належить різнобічна за характером організаційна робота, лікувальна справа, гасіння виниклих епідосередків та інше. Усім без винятку потрібно добре усвідомити, що дотримання особистої гігієни і санітарно-гігієнічних вимог на підприємствах, в державних закладах і установах – це обов’язок кожної свідомої людини перед собою і тими, хто її оточує. Чого потребують ці заходи, так це перш за все, глибокого сумління. Ми постійно наголошуємо, що кишкові інфекції – це хвороба брудних рук. Люди про це знають, але не всі усвідомлюють сутності цих слів, не завжди замислюються над ними. Часто буває й таке - як почув, так і забув. Саме тому ми наражаємось на небезпечні хвороби. А потім картаємо себе - та вже запізно.

Пам’ятаймо лише дві неспростовні істини, а саме:

* гігієна – це профілактика усіх хвороб;

* будь-яку із хвороб легше попередити, аніж лікувати потім хворого.